Святий Миколай народився у грецькому місті Патри близько 270 р.н.е. і був «дитям молитви» – єдиною дитиною заможних батьків, які дуже прагнули дитини. Для сьогоднішніх людей найважливішим може бути не те, що з єпископа Мир Лікійських зробили «санта-Клауса», а те, що багаті батьки, випросивши в Бога дитину, не виховали її самозакоханим заможним егоїстом. Майбутній святий з дитинства був щедрий, а успадкувавши майно батьків, охоче ним ділився. Чи не найвідомішим є переказ про те, як він підкинув гроші для посагу трьом дочкам зубожілого шляхтича (ця історія відома нам завдяки Данте). Ставши єпископом у м. Міри (нині Дамре), був добрим і щедрим управителем своєї Церкви. Не цурався заступатися за людей перед світською владою: згідно з переказом, св. Миколай особисто подався до імператора Костянтина просити помилування для трьох юнаків, засуджених на смерть. Також не цурався особисто служити ближнім своїм: під час чергової епідемії послуговував хворим, не зважаючи на ризик для свого здоров’я. Папа Григорій І Великий пише у своїй біографії цього святого, що Миколая було ув’язнено за часів Діоклетіана і що він був звільнений після виходу Міланського едикту 313 року. Єпископ Мир Лікійських встиг узяти участь у Нікейському Соборі 325 року, де було засуджено погляди Арія.

Відійшов до Господа по нагороду 6 грудня, але невідомо точно, якого року (між 345 і 352). Тіло його до 1087 року спочивало в Мірах, а потім було перевезене до Барі, де лежить і понині. Як допомагав людям за життя, так і по смерті залишається заступником мало не в усіх потребах підряд: є покровителем дітей, дівчат, незаміжніх, наречених, самотніх жінок, рибалок, мореплавців, пекарів, кондитерів, бондарів, мельників, ув’язнених, нотаріусів, паломників тощо.