Марія є найпрекраснішим взірцем для кожної дівчини та кожного хлопця - як вони повинні дозрівати до правдивої та прекрасної любові.

Із часом дружба хлопця та дівчини починає бути чимось більшим – з'являються почуття. Тоді обидва себе запитують: «Що таке любов?». Щоб відповісти на це запитання, ми повинні задуматись, чим є правдива любов.

Слово любов в сучасному світі стало, як пише в своїй Енцикліці Deus caritas est папа Венедикт ХVI, одним з найбільш вживаних, а також зловживаних слів, котрому надаємо зовсім різні значення. Інколи вони не мають нічого спільного зі справжньою любов'ю. Із цього приводу виникає багато непорозумінь. Важко окреслити любов, умістити її в якісь рамки. Якби я зараз намагався провести анкетування із запитанням: „чим є любов?", відповіді могли би (принаймні деяких) стурбувати.

Найпростіше було б сказати, що любов –  це бажання та діяльність для добра та щастя другої особи, де добро іншої людини  - хлопця, дівчини, є найбільшою метою діяльності:

• хочу тобі допомагати, підтримувати,
• не дозволю тебе скривдити,
• хочу бути відповідальним за тебе,
• хочу тебе захищати.

На жаль, багато молодих людей має фальшиву концепцію бачення любові.

Переважно до цього спричинилися засоби масової інформації, котрі зводять любов тільки до сексуальних  відчуттів – до співжиття. Зараз насправді важко знайти фільм, де не було б сцен, пов'язаних з ліжком, котрі ставлять знак дорівнює між любов'ю та сексом.

Ми бачимо тут величезну різницю між справжньою любов'ю, котра є прагненням добра та щастя другої людини та фальшивим баченням любові.

Але повернімося до запитання: чи те, що постало між хлопцем та дівчиною, є любов'ю?

Порівнюючи свої очікування щодо свого хлопця чи дівчини з "правилом" любові, ви помітите значну різницю. Бо, наприклад, ти пізнав дівчину і чогось від неї очікуєш, думаєш про себе:

• хочу, щоб до мене усміхалась,
• хочу, щоб тільки мені присвячувала час,
• щоб тільки зі мною розмовляла, домовлялась,
• щоб належала тільки мені.

Хто тут є поставлений на перше місце? Я! Я щось хочу, Я маю певні забаганки, певні очікування... Ця особа може мені допомогти їх реалізувати. Тобто стане знаряддям для задоволення моїх потреб. Таке ставлення не відповідає поняттю любові (добра для другої особи), бо не є любов'ю. Психологія таке ставлення називає любов'ю бажань, або закоханістю. Тобто, знову, це Я закохався. Однак закоханість швидко минає. Такі реалії нашого життя. Буває, що хлопець або дівчина є так міцно закохані, що це стає справою життя або смерті. Їм здається, що це триватиме все життя. Але, найчастіше, вже після кількох тижнів стверджують, що хтось інший їм подобається. Чому? Бо прагнення до контактів виникає із психічних подразників, пов'язаних з їхньою статтю, таких подразників як:

• захоплення, яке породжує у мені інтерес,
• захоплення хлопця - жіночістю, а дівчини – чоловічістю,
• бажання переживати високі почуття.

Немає тут місця для добра іншої особи. Нас цікавить відмінність другої статі, жіночість-чоловічість, а не конкретна особа. І тому «кохаєш» особу, не ставлячи її добро на першому місці в своїх діях.

Любов –  це не справи еротичні, справи „ліжка", сексу. Останнє трактування є, власне, фальшивим баченням любові, про яке ми говорили раніше.

Із такого неправильного розуміння любові у багатьох закоханих молодих людей виникає пропозиція або відкрите бажання співжиття як "доказу любові". Таке бажання чи прагнення хлопця або дівчини означає, що насправді вони не люблять, а хочуть її або його використати для задоволення своїх потреб. Ще раз підкреслюю, що зріла любов - це прагнення добра для іншої особи. Коли, наприклад, дівчина не хоче віддатися хлопцеві, він починає її шантажувати: «Ти мене не любиш». Але це неправда, адже він її не кохає, не шанує! Бо чи можна когось справді любити і шантажувати? Таке «тебе люблю», що аж тебе шантажую? Піддавання такому шантажу завжди породжує розчарування, а інколи з'являється хтось третій, тобто, небажана дитина...

Далі буде