Духовні
відмінності чоловіка і жінки полягають у різних місіях, які на них
покладено. ВОНА є втіленням любові, а ВІН уособлює закон. Їх покликання
реалізується у батьківстві і материнстві.
Жіноче лоно було обране для того, щоб виносити і
привести на світ нове створіння, тобто з нього бере початок ЛЮДСЬКЕ
ЖИТТЯ. Все тендітне і крихітне потребує тепла і поживи, щоб зміцніти і
зрости. І саме таку можливість дає дитині жіночий організм. Мікроклімат у
лоні має бути найкращим, бо в ньому задатки для подальшого розвитку. А
найкращим для зачатого дитя його робить не кількість вітамінів і
калорій, а безумовна любов, з якою все це віддається. Не випадково
місце, де жінка виношує плід, знаходиться під серцем (…). І
ще задовго до того, як розпочнеться процес виховання, коли дитину
навчатимуть сприймати й оцінювати оточуючий світ, вона вчиться
відчувати. І саме жінці довіряється чи не найважливіше у суспільстві
завдання: оточити любов’ю і ніжністю нове створіння, щоб воно ввійшло у
світ відкритим і чуйним до інших. Від матері дитина отримує завдаток
любові, який живитиме її все життя. Батько ж подасть новій людині руку і
покаже, як йти по життю.
Що маємо на увазі, говорячи: батько – закон.
Закон – це те, на що рівняються і чого тримаються. Отже, це правильно.
Маля ступає крок і дивиться на батька, щоб почути його схвалення:
молодець синку, так тримати! (Однак впавши, побіжить до мами, щоб
втішила). 
Батьківська
підтримка дає дитині почуття значущості, гідності, підтвердження статі і
її важливості. І тут спрацьовують ще такі ознаки закону, як
стабільність і сила авторитету. Стабільність батьківської любові
говорить про те, що вона не залежить від оцінок у школі чи вимитого
посуду. Сила батьківського авторитету утверджує і підтримує сина: «Я
пишаюсь тобою, ти – справжній чоловік», або: «Ти – жінка і це прекрасно.
Я дбатиму про тебе і передам тебе у руки гідному чоловікові, щоб ти
була щасливою дружиною і доброю матір’ю».
Невід’ємним елементом закону є відповідальність.
Батько, будучи законом і маючи в собі цю рису, вчить відповідальності
дітей. Це проявляється в елементах систематичності і послідовності, які
вносить чоловік в атмосферу сім’ї та у процес виховання. Таким чином,
батько є і захистом, і контролем.
Духовність чоловіка і жінки в їх міжособистих
стосунках теж розставляє визначені ролі: ВІН – Христос, ВОНА – Церква.
Він робить заклик, вона відповідає. Тобто від нього походить ініціатива,
вона в послусі її сприймає, тримає у своєму серці і народжує. Це дуже
важливий момент, який підтверджує покликання жінки бути матір’ю не лише у
фізичному розумінні. Материнство жінки проявляється якраз у сприйманні
чоловічої ініціативи, виношуванні її і народженні, що супроводжується
підготовкою, обмірковуванням, часто стражданням, але увінчується радістю
– народженням спільного рішення (хвала Господеві, що це не триває так
довго, як фізичний розвиток плоду!). це все і становить закон щасливого
життя у згоді. Чоловік – раціоналіст, і від нього мають походити ідеї, а
завдання жінки – приймати їх своїм серцем. Тут належне віддається
жіночій інтуїції, яка підтверджує розумність чоловічого рішення. Але
першість все ж таки залишається за чоловіком, так як інтуїція не може
похвалитися вагомими аргументами, якими оперує розум. Зрештою, все
вищесказане лише підтверджує, що такий порядок речей природний і веде до
злагоди й добра обох.
К. МОРОЗОВ, С. ЯРОШЕНКО, Він і вона, Вінниця 2007, с. 79-82.
За матеріалами сайту "Шанс на зустріч" http://shansnazustrich.net
Джерело: http://shansnazustrich.net |
