Присвячується пам’яті сестри Ольги Павловічової з ордену Дочок християнської любові св. Вікентія де Поль. (06.09.1956-11.12.2011)
11 грудня 2011 року Господь покликав до себе душу
нашої сестрички Ольги, яка провела дев’ять останніх років свого життя працюючи
в Довжанській спільноті сестер святого Вікентія де Поль.
Сестра Ольга Павловічова народилася 6 вересня 1956
року в селі Сіладіце що знаходиться в західній частині Словаччини. Була
охрещена 13 вересня того ж року. Вона походила з католицької родини, і крім неї
батьки, тато – Домінік та мама – Сідонія, мали ще двох старших дітей: сина Альфонса та дочку Мар’яну. У віці
дев’яти років приступила до першого святого Причастя. А у десять років прийняла
святе таїнство Миропомазання. Після закінчення середньої школи стала студенткою
медичного факультету, і згодом почала працювати як медсестра в пологовому
відділенні в місті Шаля. Однак молода дівчина Ольга вже давно прагнула
особливим способом присвятити своє життя Богу, і не зважаючи на заборону влади
і переслідування Церкви таємно розпочала свою духовну формацію в монашому
ордені Дочок християнської любові. Разом з тим будучи вже таємною постулянткою
ордену, надалі продовжувала свою роботу медичної сестри.
Як монахиня ордену сестра Ольга стала 27 листопада
1983 року. Проте, через гоніння комуністичною владою, монаший одяг прийняла лише
у 1988 році. Перші свої монаші обітниці склала Богу 8 грудня 1989 року, і так
здійснилася мрія молодої дівчини, про повне віддання себе Господу у служінні
всім потребуючим.
На Словаччині починаючи з 1988 року по 2003 рік
сестра Ольга працювала у різних спільнотах сестер св. Вікентія де Поль, та як
медсестра у різних будинках для пристарілих, одиноких і покинутих людей.
У квітні 2003-го року за рішенням провінціальної
сестри прибула на місію до України на Закарпаття, і стала сестрою–настоятелькою
в монашій спільноті що знаходиться в с. Довге Іршавського району.
З першого дня свого перебування у нашій парафії
сестра Ольга стала «нашою сестричкою Ольгою». Вона чуйно і з добротою зразу
почала свою службу для всіх, хто приходив по допомогу. Незважаючи на незнайому
їй українську мову та на різку зміну середовища в якому почала працювати, вона
з усіх сил старалася чим найшвидше пристосуватися до нових умов. І це їй дуже
добре вдавалося. Вже незадовго сестричка не лише могла зрозуміти наш закарпатський
діалект та українську мову, але і сама дуже вправно володіла ними. Крім своїх
обов’язків сестри-настоятельки активно працює у нашій Довжанській парафії. Весь
навчальний рік веде у початкових класах уроки релігії, постійно приймає участь
у підготовці та проведенні літніх парафіяльних дитячих таборів, щотижня
приносить Святе Причастя хворим додому, і приділяє багато уваги молоді та всім прихожанам
нашої парафії. Та сестричку Ольгу знали не тільки наші парафіяни, але і усі
жителі нашого села, чи то католики чи православні. Та багато людей не лише
знали її, але і шанували і любили, бо кожному, хто приходив до неї намагалася
щиро допомогти чим могла не дивлячись хто якої конфесії. Направду є багато
сиріт та бідних людей, яких особливо любила сестра Ольга і якими піклувалася як
тільки могла. Все це робила постійно уповаючи на Божу допомогу і з щирою молитвою
йшла за Божим голосом. Вся Довжанська парафія – громади с. Довге, с. Лисичево
та с. Кобалевиця дуже добре знали сестру Ольгу та любили її, бо і вона постійно
приїздила до них і з великою любов’ю до кожного відносилася до всіх.
2006-го року, у квітні лікарі діагностували у
сестри Ольги тяжкий діагноз – злоякісна пухлина, попросту кажучи рак. На протязі
п’яти подальших років їй було проведено декілька операцій, хіміотерапія та різні
інші лікувальні процедури. Хвороба прогресувала, але наша сестричка Ольга
постійно щиро посміхалася і далі з великою охотою продовжувала працювати у нас.
В жовтні 2011-го року стан здоров’я с. Ольги різко
погіршився, і вона була змушена лікуватися в м. Кошіце на Словаччині.
Незважаючи на тяжкий біль та на серйозний стан здоров’я, повністю віддана волі
Небесного Отця, вона щиро бажала повернутися на Закарпаття і продовжити далі
свою місію в Довгому. Але Господь мав для неї свій план, і так 11 грудня
2011-го року під час недільної меси на третю неділю Адвенту в монастирі в м.
Кошіце вона відійшла у вічність, де назавжди з’єдналася з Тим кому вірила, і
якому присвятила своє земне життя.
Велика подяка Богу за дар покликання та дар
служіння сестри Ольги між нами. Її доброта, любов, чуйність і опіка глибоко
вписана до сердець багатьох людей, і її життя між нами є прикладом
самовідданого служіння Богу та ближнім. Нехай Добрий Господь винагородить її за
все те добро, яке зробила за свого земного життя і чимскоріше прийме її душу до
Свого Небесного Царства.
Сестра Ольга Павловічова була похована 14-го
грудня 2011-го року в м. Кошіце.
Вічне спочивання дай їй, Господи,
і світло віковічне нехай їй світить!
Пилип Віктор
| 
